Фото від ШІПарові бао зі свинячою шийкою
Інгредієнти
- 200 мл Вода
- 10 г Дріжджі
- 1 ст. л. Цукор
- 50 г Вершкове масло розтоплене
- 1 ч. л. Сіль
- 400 г Борошно
- 2 од. Морква нарізана тонкими смужками
- 2 стебла Зелена цибуля нарізана соломкою
- ½ од. Огірок нарізаний соломкою
- 1 жменя Коріандр або листова петрушка
- 1 щіпка Кунжут
- 4 краплі срірача
- ½ ч. л. пластівці чилі
- 3 од. Морква нарізана брусочками
- 1 од. Огірок нарізаний брусочками
Для маринаду
- 250 г Свиняча шийка нарізана тонкими смужками
- 2 ст. л. Рибний соус
- 1 ч. л. Цукор
- 1 ст. л. Соус хойсин
- 1 ст. л. Імбир дрібно нарізаний
- 2 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 1 од. Лайм
Кроки
Змішайте дріжджі, воду, цукор, розтоплене масло, сіль і половину борошна.
Вимішуйте тісто до гладкості, поступово додаючи решту борошна.
Залиште тісто підходити в холодильнику на ніч або на 2 години при кімнатній температурі.
120 хвПоділіть тісто на вісім рівних частин і розкачайте кожну в плоский круглий коржик.
Змастіть олією з одного боку і складіть навпіл так, щоб змащена половина опинилася всередині.
Дайте булочкам піднятися 30 хвилин.
30 хвГотуйте булочки на парі 20-25 хвилин.
23 хвМаринуйте свинячу шийку щонайменше 2 години, можна до 24 годин.
120 хвШвидко обсмажте замариновану свинячу шийку на розігрітій сковороді, поки не стане м'якою та готовою.
Зберіть булочки бао з м'ясом, овочами, коріандром, кунжутом і пластівцями чилі.
Бао — це парова булочка, яка розкривається, як книжка, і бере в себе начинку, а не ламається навпіл, як звичайний хліб. Секрет цього не в якомусь особливому
борошні, а в тому, що кожну коржику перед складанням змащують олією з одного боку: під час пару шари не злипаються, і булочка сама відкривається рукою. Якщо цей крок пропустити — вийде звичайна пампушка, яку доведеться розрізати ножем, і весь сенс страви зникає.
Дехто вважає, що парові булочки — це щось вишукано складне, доступне тільки в ресторані з бамбуковими кошиками. Ні, тому що механіка тут проста: тісто на
дріжджах, пара замість духовки, і широка каструля з ситом чи друшляком замість казана цілком впорається. У квартирі немає бамбукового пароварника — беріть металевий дуршляк, застеліть марлею, накрийте тарілкою замість кришки, щоб конденсат не крапав на тісто. Температура тут одна — кипляча
вода знизу, пара зверху, і булочка готується саме парою, а не контактним жаром, тому вона лишається білою і м'якою, а не підрум'яненою.
Свиняча
шийка в цій страві — не головний герой, а привід для
соусу. Шийка має прошарки жиру, тому навіть коли її швидко обсмажити на сильному вогні, вона лишається соковитою — це не те м'ясо, яке треба довго тушкувати. Маринад із рибним соусом, хоісіном,
імбиром і
часником за дві години встигає проникнути в тонко нарізані смужки, і далі м'ясу лишається тільки швидко стрибнути на гарячу сковороду.
Чи вийде — залежить переважно від тіста і терпіння. Якщо дати йому підійти по-справжньому, а не поспіхом, булочки будуть легкими; якщо поспішити — щільними й тугими, і жодне м'ясо це не виправить.
Дріжджі,
вода,
цукор — класична трійка для запуску бродіння: цукор годує дріжджі, вони виділяють вуглекислий газ, і тісто підіймається. Розтоплене
масло в тісто додають не заради смаку, а заради структури: жир обгортає нитки клейковини, і м'якуш виходить ніжнішим, а не гумовим. Якщо масла немає — підійде будь-яка олія без власного запаху, рафінована соняшникова чи кукурудзяна, аби не перебивала смак начинки.
Борошно додають частинами свідомо: спочатку половину, щоб тісто змішалося з рідиною без грудок, а решту вже під час вимішування, орієнтуючись на тактильну ознаку — тісто перестає липнути до рук і стає гладким, як дитяча шкіра. Скільки саме борошна піде — залежить від вологості самого борошна й повітря в кухні, тому «400 г» тут орієнтир, а не закон.
Ніч у холодильнику чи дві години в теплі — це не забаганка, а економіка часу: повільне бродіння в холоді дає більше смаку й зручніше вписується в графік (замісили ввечері — вранці ліпите), швидке тепле підходить, якщо готуєте сьогодні ж. Готовність тіста видно за об'ємом — воно має збільшитися вдвічі, а не просто «постояти належний час».
Маринад для
шийки — рибний
соус дає
сіль і глибину замість звичайної солі, хоісін — солодко-пряну основу й легку карамелізацію при обсмажуванні,
імбир і
часник — гостроту, яка розкривається тільки в теплі, тому їх ріжуть дрібно, щоб віддали сік одразу, а не чекали годинами.
Лайм додають ближче до подачі — його кислота від тривалого маринування просто «зваре» білок м'яса поверхнево, як у севіче, і текстура стане не ніжною, а дещо гумовою.
Морква й
огірок ріжуть двома способами не випадково: соломкою — для хрусткої начинки всередині булочки, брусочками — ймовірно для окремого подання як свіжий гарнір чи для занурення в залишки соусу. Якщо свіжого
коріандру не любите чи не знайшли — листова петрушка справді замінює його за свіжістю смаку, хоч аромат, звісно, інший, тут автор рецепта чесно про це написав.
Обсмажування м'яса — останній і найшвидший крок: сковорода має бути добряче розігрітою, щоб смужки шийки швидко схопилися скоринкою і сік лишився всередині, а не почав википати. Орієнтир готовності — м'ясо втрачає сирий рожевий відтінок і стає м'яким на вигляд, пружним, а не задубілим. Довше тримати на вогні сенсу нема: шийка й так швидко готується через тонке нарізання, а зайва хвилина висушить те, що маринад так старанно зволожував.
Ще від Priya Raman
·