Фото від ШІТайське каррі з куркою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 2 од. Цибуля дрібно нарізана
- 4 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 300 г Куряча грудка нарізане смужками
- 20 г Імбир свіжотертий
- 2 ст. л. Червона паста карі
- 3 од. Морква нарізана тонкими смужками
- 200 г Броколі розібрана на суцвіття
- 100 г едамаме
- 400 мл Кокосове молоко
- 2 од. Болгарський перець нарізаний тонкими смужками
- 1 ст. л. Арахісова паста
- 1 ч. л. Цукор
- 1 ст. л. Соєвий соус
- 1 од. Лайм органічний
- 1 ст. л. Кунжутна олія або інша олія для смаження
- 300 мл Рис басматі або коричневий
- 100 мл Арахіс
- 1 жменя Коріандр свіжа
Кроки
Зваріть рис згідно з інструкцією на упаковці.
Викладіть курку й кунжутну олію на сковороду, вок або каструлю та обсмажте м'ясо з усіх боків.
Додайте цибулю, часник, імбир і карі-пасту та пасеруйте на середньому вогні, доки цибуля не стане м'якою.
Додайте моркву, броколі, едамаме та кокосове молоко і тушкуйте під кришкою 15 хвилин.
Додайте перець і арахісову пасту та приправте до смаку цукром, соєвим соусом, тертою цедрою лайма та соком.
Подавайте з рисом, свіжою кінзою та арахісом.
Пананг — це тайське каррі, густіше за звичне зелене чи червоне, бо в ньому мало рідини і багато арахісової
пасти: вона зв'язує кокосове
молоко, не дає йому розшаруватись у рідку юшку з плямами жиру зверху. Курка тут не тушкується в
соусі годинами — вона швидко обсмажується скибками, а потім доходить у загальній каструлі разом з овочами, тому вийде чи ні — залежить від того, чи не передержали м'ясо на першому етапі.
Головний ворог цієї страви — не вогонь, а поспіх з пастою карі. Пасту не можна просто кинути в рідину, її треба пасерувати разом з
цибулею й
часником, щоб спеції розкрилися в жирі — вони олієрозчинні, у воді так не запрацюють. Якщо пропустити цей крок, каррі вийде гострим на язик, але пласким на смак: гострота є, глибини немає.
Дехто вважає, що справжнє тайське каррі готується тільки в казані на відкритому вогні, бо вдома так не вийде. Неправда: широка сковорода чи неглибока каструля на звичайній плиті тримають температуру цілком достатньо для цього рецепта — тут не йдеться про жар вок-пальника, потрібен просто рівномірний середній вогонь, щоб цибуля встигла стати прозорою раніше, ніж пригорить.
Курку беріть
грудку — вона тут не головний герой, а носій текстури, тому нарізайте смужками впоперек волокон, щоб жувалось легко. На сковороді вона має побувати недовго, саме до рум'яної скоринки з усіх боків: це реакція м'яса з гарячим жиром, вона дає смак, а не варить курку наскрізь — довариться вона вже в кокосовому
молоці на наступних кроках. Якщо передержати зараз, на виході отримаєте суху волокнисту курку, бо друге варіння її вже не пом'якшить, тільки висушить ще більше.
Карі-
паста — це готова суміш
перцю чилі, лемонграсу, галангалу й інших прянощів, розтертих у пасту. Якщо у вас немає саме пананг-пасти, підійде будь-яка тайська червона карі-паста — принцип той самий: олієрозчинні спеції, що розкриваються при обсмажуванні. Арахісова паста тут не для смаку
арахісу як такого, а для густини й оксамитовості — вона абсорбує частину жиру з кокосового молока і не дає
соусу розшаровуватись. Без неї можна обійтись, замінивши тахіною чи навіть олійною пастою з кешью, аби була густа й жирна, а не водяниста.
Кокосове молоко беріть повножирне, у банці чи тетрапаку — знежирене тут просто розвалить структуру соусу, бо весь механізм густини тримається на жирі. Овочі —
морква,
броколі,
едамаме (соєві боби) — не варяться до м'якості в класичному розумінні, а радше прогріваються й злегка розм'якшуються під кришкою (тарілка зверху на каструлі вдома працює не гірше), зберігаючи хрускіт. Орієнтуйтесь на моркву: вона має гнутися, а не ламатись, коли спробуєте скибочку на зуб.
Соєвий соус і
цукор тут не окремі інгредієнти, а баланс: сіль проти солодкого, щоб кокосове молоко не здавалось приторним.
Лайм додає кислотність в останню хвилину, тому що ефірні
олії з цедри й сік швидко вивітрюються від тепла — закиньте його пізно і не кип'ятіть довго, інакше аромат піде в пару, а не в тарілку. Дехто додає лайм одразу з усім іншим — соус вийде, але без тієї свіжої нотки, яка мала б бити в ніс при подачі.
Рис варіть окремо, за інструкцією на упаковці, і це не формальність: басматі й коричневий рис мають різний час і різне співвідношення води, тому написаних тут "15 хвилин" слухайтесь як орієнтир, а не закон — дивіться на зерно, воно має стати м'яким, але не розповзтися в кашу.
Арахіс і
кінза наприкінці — це не прикраса для фото, а контраст текстур і свіжості проти густого жирного соусу. Якщо немає свіжої кінзи, краще взагалі пропустити, ніж класти сушену — сушена кінза пахне зовсім іншим, майже нічим не схожим на свіжу.
Ще від Oleksandr Bondar
·