Фото від ШІРагу з куркою в томатному соусі
Інгредієнти
- 200 г Гриби очищені і нарізані на чверті
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 3 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 50 г в'ялені томати дрібно нарізані
- 50 г чорізо нарізаний дрібними кубиками
- 1 од. Кабачок нарізаний дрібними кубиками
- 1 од. Баклажан нарізаний дрібними кубиками
- 2 ст. л. Паприка
- 1 ч. л. копчена паприка
- 1 ч. л. Орегано
- 1 ч. л. Сушений чебрець
- 1 ч. л. Зіра (кумин)
- 800 г томати рублені консервовані
- 100 мл Бульйон
- 400 г Куряча грудка
- 100 мл вершки для збивання
- 5 г Вершкове масло для смаження
- 1 ст. л. Оливкова олія для смаження
- Сіль до смаку
- Чорний перець до смаку
- 300 мл рис басматі звареник за інструкцією
- 1 жменя Петрушка дрібно нарізана, для посипання
Кроки
Розігрійте олію й вершкове масло в каструлі на середньому вогні
Обсмажте шампіньйони на сильному вогні до золотистої скоринки, відкладіть на тарілку
Додайте цибулю, часник, чорізо та в'ялені томати, обсмажуйте до м'якості цибулі
Додайте кабачок і баклажан, обсмажуйте до м'якості овочів
Додайте паприку, копчену паприку, орегано, чебрець, зіру, бульйон та рублені консервовані томати, доведіть до кипіння
Додайте курячі філе та обсмажені шампіньйони, накрийте кришкою
Тушкуйте 20-30 хвилин, поки м'ясо не стане м'яким
25 хвВийміть м'ясо, розділіть на волокна двома виделками або наріжте кубиками
Поверніть м'ясо у каструлю, додайте вершки для збивання, приправте сіллю і перцем
Подавайте з вареним рисом, посипавши петрушкою
Рагу — це страва для тих, хто боїться передержати курячу 
грудку і перетворити її в підошву. Тут грудку не смажать до скоринки, а тушкують у соусі — вона там плаває, вбирає вологу з томатів і 
бульйону, і вийти сухою їй просто нема звідки, якщо не перетримати вже в самому соусі.
Вирішує страва одне: що робити з купою різних овочів, які окремо нічим не вражають, а разом дають глибокий смак за рахунок різного часу приготування. 
Гриби й чорізо йдуть окремим шляхом — їх обсмажують сухим жаром, щоб витягнути з них смак, а не варять одразу в соусі, де вони просто зваряться і віддадуть усе в рідину, а самі стануть порожніми.
Вийде чи ні — залежить від двох речей: чи не поспішите з грибами (їм треба сильний вогонь і сухий простір сковороди, інакше вони пустять сік і будуть не смажитись, а варитись) і чи не проґавите момент, коли курку треба вже виймати. Решта — справа техніки, яку звичайна квартирна плита й широка каструля тягнуть без проблем.
Дехто вважає, що рагу — це коли все звалив в одну каструлю і забув. Ні, бо саме тому в більшості рагу овочі перетравлені в кашу, а м'ясо — сухе чи, навпаки, недотушковане. Тут порядок закладки — це не забаганка, а розклад за часом варіння кожного інгредієнта.
Гриби смажте на сильному вогні і не накривайте — волога, яку вони віддають, має випаровуватись одразу, інакше скоринки не буде, буде сірий гриб у власному соку. Золотиста скоринка — це не краса заради краси, а ознака того, що волога пішла і смак сконцентрувався, замість розчинитись у соусі.
Чорізо тут не для ситості, а для жиру й копченого духу, який просякає овочі ще на етапі обсмажування 
цибулі й 
часнику. Якщо чорізо немає — беріть будь-яку копчену ковбасу з вираженим смаком, навіть шматок бекону підійде, головне — щоб було що віддати в жир при нагріванні.
Кабачок і 
баклажан ріжте дрібним кубиком свідомо: великий шматок баклажана за 25-30 хвилин тушкування не встигне стати м'яким усередині, а дрібний — якраз вспіє, не перетворившись на кашу. Баклажан перед цим можна не солити й не вимочувати — та гіркота, через яку свого часу придумали ці танці з 
сіллю, в сучасних сортах практично відсутня, це вже радше звичка, ніж необхідність.
Томати — і свіжі, і 
консервовані — дають дві різні речі: свіжі додають кислинку й текстуру шматочками, консервовані (чи то пасата, чи подрібнені в банці) — основу соусу, бо вони вже уварені виробником і дають тіло без зайвого часу на плиті. Якщо свіжих томатів зимою немає сенсу шукати — замініть другою порцією консервованих, різниця буде мінімальна.
Курячу грудку кладіть цілим філе, а не шматками — цілий шматок довше втримує соковитість, тому що площа контакту з гарячою рідиною менша. Вийняти, розібрати на волокна чи кубики і повернути назад — це спосіб проконтролювати стан м'яса руками, а не на око крізь соус: гнеться й легко розділяється волокнами — готове, пружинить і не хоче рватись — хай ще постоїть.
Вершки в кінці — це вже не про готовність, а про те, щоб зняти різкість томатної кислоти й зібрати соус докупи. Заводьте їх на вже знятій з вогню чи майже вимкненій каструлі: сильне кипіння з вершками й кислим томатом може звернути їх у пластівці, і тоді доведеться пояснювати собі, що це "так і задумано".
Ще від Oleksandr Bondar
·