Фото від ШІПаелья з креветками та чорізо
Інгредієнти

- 500 г Мідії наприклад блакитні мідії
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 50 г чорізо нарізане дрібними кубиками
- 350 г рис для різото
- 1 щіпка Шафран товчений
- 1 ч. л. Паприка солодка
- 200 мл біле вино
- 700 мл Бульйон
- 3 зубчик Часник вичавлений
- 2 од. Селера стебло, дрібно нарізане
- 1 од. Болгарський перець нарізаний дрібними кубиками
- 400 г томати рублені консервовані подрібнені
- 30 г Томатна паста концентрована
- 200 г Креветки з панциром та без
- 50 г Горошок свіжий або морожений
- 8 од. Морські гребінці
- 1 жменя Петрушка дрібно нарізана
- 1 од. Лимон дрібно натерта цедра
- 1 ст. л. Оливкова олія для смаження
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Почистіть мідії щіткою та перевірте, щоб мушлі були закриті. Відкриті мушлі обережно постукайте об стільницю — якщо вони не закриваються, викиньте їх. Відкладіть очищені мідії вбік.
5 хвНа великій сковороді обсмажте цибулю та чорізо в оливковій олії, поки цибуля не стане м'якою. Додайте рис, шафран, паприку та біле вино і добре перемішайте, щоб рис вбирав вологу з вина.
4 хвДодайте овочевий бульйон, часник, селеру, перець, подрібнені помідори та томатну пасту і тушкуйте на слабкому вогні 10 хвилин.
10 хвПеревірте рис — він не повинен бути ще готовим, а приблизно за 5 хвилин до готовності додайте горошок, креветки та мідії. Накрийте кришкою і дайте мідіям розкритися в гарячій страві — це займе близько 5 хвилин.
5 хвОбсмажте морські гребінці на гарячій сковороді в оливковій олії та приправте сіллю й перцем.
3 хвПодавайте паелью з обсмаженими морськими гребінцями. Приправте сіллю, перцем, посипте дрібно нарізаною петрушкою та дрібно тертою цедрою лимона перед подачею.
2 хв
Паелья — страва бідних валенсійських селян і робітників на рисових полях, які варили обід просто на вогні в широкій плоскій пательні. Звідси й назва — paella іспанською і є «сковорода». Широка форма — не примха, а розрахунок:
рис мав лежати тонким шаром, щоб рівномірно впитав
бульйон і не перетворився на кашу. У вас вдома це буде найширша сковорода, яка влазить на конфорку — чим ширша, тим краще рис дихає.
Ця версія з морепродуктами й чорізо — вже святкова, прибережна, туристична навіть. Класична паелья валенсіана — це курка, кролик і квасоля, морепродукти туди історично не клали: узбережжя й долина готували по-різному, кожне зі свого. Тут важливо не переплутати два страхи, через які рецепт псується найчастіше: перетушкований рис (бо боялися, що не звариться) і гумові морепродукти (бо боялися недосмажити). Обидва страхи ведуть до протилежного результату.
Вийде чи ні — залежить від одного: чи встигнете ви вийняти
креветки й гребінці з вогню до того, як вони "зіжмакаються" всередину. Білок морепродуктів згортається швидко і далі тільки грубішає — тут нема запасу часу "ще хвилинка не завадить", як із м'ясом. А рис, навпаки, любить терпіння: йому треба дати час увібрати бульмон, не заважаючи й не поспішаючи.
Мідії переберіть чесно, а не для годиться: закрита мушля — жива, відкрита й нерухома після стуку — мертва, і в каструлю їй дорога тільки на смітник. Це не забобон, а гігієна: мертва мідія почала розкладатися ще до того, як потрапила до вас, і варіння цього не виправить, тільки замаскує запахом
часнику й
вина.
Рис беріть круглозерний, типу бомба чи арборіо — він тримає форму, але при цьому віддає крохмаль у
бульйон, і саме цей крохмаль робить соус густим, а не воду з рисом окремо. Довгозерний тут не спрацює: він розсипчастий по своїй природі, йому нема чим зв'язати страву.
Шафран — не для кольору, це міф, який варто розбити одразу: «дехто каже — можна замінити куркумою, колір же той самий». Ні, бо шафран дає присмак, легку гіркувату пряність, а куркума дає тільки жовтизну і трохи землистого смаку, який сюди не просився. Якщо шафрану немає й шукати ніде — чесніше прибрати його з рецепта, ніж підміняти, і написати собі, що це вже інша страва, спрощена.
Чорізо тут не головний герой, а жировий та смаковий фундамент: він підсмажується першим, віддає
олії свій червоний, перчений жир, і вже на цьому жирі смажиться
цибуля. Якщо чорізо немає — беріть будь-яку копчену ковбасу з
перцем, головне — щоб вона мала власний характерний смак, бо заміняти її чимось нейтральним немає сенсу: тоді випаде ціла нота смаку.
Помідори й томатна
паста разом — це не дублювання, а два різні завдання: свіжі (чи
консервовані подрібнені) дають об'єм і кислотність, паста — концентрований смак і густину, якої з самих помідорів ви чекатимете довше, ніж варто. Олія для смаження — будь-яка без власного запаху, якщо оливкової шкода на смаження; саму оливкову приберіжіть для гребінців наприкінці, там вона розкриється ароматом, а не згорить.
Гребінці смажте на сухій гарячій сковороді — тій температурі, коли крапля води миттю шипить і зникає. При такому жарі поверхня білка миттю схоплюється й карамелізується, не встигаючи віддати всю вологу всередину, звідси й золота скоринка замість сірої вареної поверхні. Непрозорість у центрі — ваш сигнал зняти з вогню, а не колір скоринки: скоринка з'явиться раніше, ніж гребінець дійде. Якщо чекати рум'яності з усіх боків подовгу — всередині вже буде гума, і це найчастіша причина зіпсованих гребінців удома.
Ще від Hana Novak
·