Фото від ШІТоматний суп з локшиною та сирними грінками
Інгредієнти
- 2 од. Цибуля дрібно нарізана
- 2 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 1 од. Цибуля-порей нарізаний тонкими кільцями
- 1 ч. л. Паприка
- 1 ч. л. Зіра (кумин)
- ½ ч. л. Каррі середньої гостроти
- 3 од. Картопля грубо натерта
- 3 од. Морква грубо натерта
- 1200 г консервовані очищені помідори очищені
- 100 г Томатна паста концентрована
- 1 ч. л. Сушений чебрець
- 1 л Бульйон
- 100 г локшина для супу
- 50 мл вершки для збивання
- 2 ст. л. Оливкова олія
- 1 ч. л. Сіль
- 100 мл Крем-фреш
- 100 мл Сметана 18%
- 1 жменя Чебрець
- 8 скибка Хліб
- 1 зубчик Часник
- 125 г Моцарела свіжа
- Чебрець для посипання
Кроки
Розігрійте олію в каструлі та обсмажте цибулю, часник і порей на середньому вогні, доки вони не стануть м'якими.
Додайте паприку, зіру і каррі та смажте ще кілька хвилин, помішуючи.
Додайте картоплю та моркву, очищені помідори, томатну пасту, чебрець і бульйон.
Дайте покипіти 15-20 хвилин.
18 хвПеребийте суп потужним блендером до повної однорідності.
Приправте вершками, сіллю і перцем до смаку.
Додайте локшину і дайте покипіти кілька хвилин, доки вона не стане м'якою.
Натріть скибки хліба розрізаним зубчиком часнику і покладіть на хліб скибки свіжої моцарели.
Запікайте грінки в розігрітій духовці за температури 200 градусів, доки сир не розтопиться.
Посипте свіжими листочками чебрецю.
Розлийте гарячий суп у глибокі тарілки, покладіть у суп добру ложку крем-фреш і посипте свіжими листочками чебрецю.
Подавайте гарячі сирні грінки разом із супом.
Томатний суп, перебитий блендером до
крему, з локшиною, яка вариться просто в тарілці... ну, майже — в каструлі перед подачею. І грінка з
моцарелою зверху, бо
хліб без сиру до супу — це вже не обід, а непорозуміння.
Вийде він чи ні — вирішується на етапі смаження овочів і спецій, ще до того, як ви побачили хоч один помідор. Якщо
цибуля пустить сік і піде не золотою, а млявою — суп буде плаский, скільки томатної
пасти не клади. Решта — натерти, залити, проварити й перебити — це вже техніка, тут важко схибити, якщо не поспішати на першому кроці.
Дехто вважає, що томатний суп — це просто розведена паста з водою. Ні, бо тут робота на трьох рівнях смаку: пасерована основа дає солодкість і глибину, свіжі помідори — кислотність і свіжість, а паста — концентрацію й колір. Прибери один рівень — і суп стане одновимірним, хоч би скільки спецій ти туди всипав.
Грінка в цьому рецепті не прикраса. Хліб із
часником і розплавленою моцарелою — це текстура, якої супу-пюре бракує: хрускіт проти оксамиту. Без неї страва готова, але неповна.
Цибуля,
часник і
порей смажаться на
олії на вогні, де олія ледь потріскує, але не димить — це означає, що температура достатня для вивільнення ароматичних масел, але не для карамелізації до гіркоти. Якщо цибуля почне пускати темні плями раніше, ніж стане прозорою — вогонь занадто сильний, і гіркота піде в увесь суп, бо далі її вже нічим не перекриєш.
Паприка, кмин і
карі додаються саме в гарячу олію, а не у воду, бо спеції — це переважно жиророзчинні ароматичні сполуки. У воді вони просто сидітимуть мертвим вантажем, а в гарячому жирі розкриваються за секунди. Головне — не передержати: спеції горять швидше за цибулю, і гірка спеція вже не виправиться нічим.
Картопля й
морква тертими, а не кубиками — це не примха, а розрахунок: натерта овочева маса розварюється за хвилини, тоді як кубик картоплі в супі-пюре треба було б варити вдвічі довше, щоб блендер взагалі з ним впорався. Томатна
паста тут — концентрат, і її роль інша за свіжі помідори: вона дає густину і той глибокий томатний смак, якого свіжі плоди, навіть стиглі, самі по собі не дають.
Бульйон можна взяти будь-який — овочевий, курячий, навіть просто воду з кубиком, якщо іншого нема під рукою. Принцип простий: рідина має нести
сіль і глибину, а не перебивати томат власним яскравим смаком.
Вершки наприкінці, а не на початку — бо молочний жир при довгому кипінні може розшаруватися, і тоді замість оксамитової текстури ви отримаєте суп із плаваючими білими пластівцями. Додали — перемішали — і більше не кип'ятите на сильному вогні.
Локшина варитиметься в самому супі лише кілька хвилин, бо вона тонка і вже частково попередньо оброблена виробником — готовність тут видно просто: пасма розм'якли і втратили той скляний, трохи прозорий вигляд сухого продукту. Перетримаєте — розповзеться в кашу й загусне бульйон крохмалем більше, ніж треба.
Для грінок часник труть по скибці
хліба сирим зубчиком, а не кришать — тому що розрізаний зубчик виділяє сік тільки на поверхню, залишаючи аромат, а не гострий укус цілого роздушеного часнику.
Моцарела береться свіжа, у розсолі: вона плавиться рівномірно і тягнеться, на відміну від твердих сирів, які радше підсихають під грилем. Духовка тут працює не на випікання хліба, а на розплавлення сиру — орієнтир один: сир пішов бульбашками і почав підрум'янюватися по краях, тоді й знімайте.
Ще від Daniel Okoye
·