Фото від ШІВегетаріанські спагеті з фрикадельками
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 2 од. Цибуля дрібно нарізана
- 2 зубчик Часник дрібно нарізані
- 800 г томати рублені консервовані
- 1 ст. л. Чебрець
- 5 ст. л. Томатна паста
- 4 ст. л. яблучний оцет
- 1 ст. л. в'ялені томати дрібно нарізані
- 1 ст. л. Вершкове масло для обсмажування
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 100 г Кіноа
- 50 г Сочевиця
- 400 мл Бульйон
- 100 г Гриби дрібно нарізані
- 2 од. Яйця
- 1 од. червона цибуля дрібно нарізана
- 3 зубчик Часник подріблені
- 1 жменя Петрушка дрібно нарізана
- 2 ч. л. Зіра (кумин)
- 1 ч. л. Сушений чебрець
- 1 ч. л. Орегано
- 75 г Фета розкришена
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 350 г Макарони
- 75 г Пармезан свіжотертий
- 1 жменя Чебрець
Кроки
Обсмажте цибулю і часник у вершковому маслі до м'якості цибулі, додайте помідори, чебрець, томатну пасту, оцет і в'ялені томати, тушкуйте без кришки на середньому вогні, поки готується решта страви
20 хвЗа бажання збийте соус зануреним блендером до однорідної консистенції
2 хвПромийте кіноа і сочевицю, варіть їх у овочевому бульйоні на повільному вогні 20 хвилин
20 хвПеремішайте зварені сочевицю й кіноа з печерицями, яйцями, червоною цибулею, часником, петрушкою, спеціями, фетою, сіллю і перцем, ретельно перемішайте, сформуйте маленькі кульки
5 хвВипікайте кульки в духовці при 175°C 25-30 хвилин
27 хвЗваріть спагеті аль денте за інструкцією на упаковці
10 хвПодавайте кульки зі спагеті, гарячим томатним соусом, рясно посипавши тертим пармезаном і трохи свіжого чебрецю
Це вегетаріанська версія класичних «фрикадельок із
спагеті» — тих самих, що в мультику про двох собак, які ділять одну макаронину. Тільки замість фаршу тут
кіноа,
сочевиця і
печериці, і це не примха моди, а чесна заміна: потрібна структура, яка тримає форму в духовці і при цьому має на зубах щось, а не кашу.
Вийде це чи ні — вирішується не в духовці, а раніше, коли ви варите кіноа з сочевицею. Якщо вони розваряться в кашу, фрикадельки розповзуться на дошці ще до того, як потраплять в духовку. Якщо залишаться надто твердими — кульки будуть розсипатися, бо нема чим їх зв'язати, крім
яйця.
Друга точка ризику — соус. Його тушкують без кришки — і це не стилістика, а необхідність: вологу треба випарувати, інакше соус лишиться рідким томатним супом, а не тим, що обіймає спагеті.
Страва не складна, просто в ній два незалежні процеси йдуть паралельно, і головне — не плутатись, який вогонь де.
Цибуля в соусі і цибуля у фрикадельках — не взаємозамінні за роллю. У соусі вона розчиняється майже повністю, давши солодкість і базу. У фрикадельках її беруть червону і дрібно січуть — вона там лишається відчутною текстурою, а не фоном. Не плутайте пропорції цибулі між двома списками, бо технічно вони однакові на вигляд, а завдання різне.
Томати — свіжі й
в'ялені разом, і це не розкіш, а компенсація. Свіжі дають соковитість і кислотність, в'ялені — концентрований смак і трохи солодкості там, де свіжому помідору восени-взимку просто нема звідки її взяти. Якщо у вас зараз є дійсно стиглі м'ясисті томати в сезон — можна зменшити кількість в'ялених, інтуїція вас не підведе.
Кіноа і
сочевиця варяться разом у
бульйоні — зверніть увагу, що це не вода, а сток, і це важливо: кіноа сама по собі доволі пісна, а бульйон — єдине джерело смаку всередині кульки, крім спецій і
фети. Варити до м'якості, але не до розвареності — перевіряти на зуб, а не по годиннику, бо сочевиця буває різного віку і вбирає воду по-різному.
Печериці в кульках сирі, подрібнені — вони виконують ту саму функцію, що фарш у м'ясній версії: дають вологість і зв'язність під час випікання, з'їжджаючись об
яйце. Яйце тут — клей, без нього кульки розваляться на листі. Якщо потрібна повністю веганська версія — доведеться шукати інший зв'язувач, але це вже інша розмова і інший результат по текстурі.
Фета додає
солі і кислинки саме туди, де рослинна суміш без м'яса трохи прісна. Якщо фети немає — беріть будь-який розсільний сир без різкого запаху, головне не плавлений, бо він поведеться інакше в духовці.
Соус бажано пробити блендером — але це «за бажання», а не обов'язок. Хочете бачити шматочки в'ялених томатів і структуру — не чіпайте.
Паста варена аль денте — це не примха, а розрахунок: вона дійде до готовності вже в тарілці, вбираючи тепло соусу, і якщо зварити її до м'якого, на столі вона стане кашею раніше, ніж ви встигнете посипати
пармезаном.
Ще від Marta Kowalczyk
·