Фото від ШІДжамбалая з куркою та чорізо
Інгредієнти

- 250 г Куряча грудка нарізане кубиками
- 100 г чорізо нарізане кубиками
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 3 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 1 ч. л. пластівці чилі
- ½ ч. л. Гвоздика
- 1 ч. л. Паприка
- 1 ч. л. Сушений чебрець
- 1 ч. л. Орегано
- 1 од. Болгарський перець дрібно нарізаний
- 3 стебла Селера дрібно нарізана
- 3 ст. л. Томатна паста
- 400 г томати рублені консервовані
- 300 г рис басматі
- 600 мл Бульйон
- 125 г Креветки
- 1 од. Лайм сік та дрібно натерта цедра
- ½ ч. л. Гострий соус до смаку
- 2 ст. л. Оливкова олія
- Сіль
- Чорний перець
- 1 жменя Петрушка дрібно нарізана
- 2 стебла Зелена цибуля дрібно нарізана
Кроки
Розігрійте оливкову олію в каструлі, додайте куряче м'ясо разом із чорізо та обсмажте з усіх боків до рум'яної скоринки.
Додайте цибулю, часник, пластівці чилі, мелену гвоздику й паприку, зменшіть вогонь і готуйте, поки цибуля не стане м'якою.
Додайте чебрець, орегано, болгарський перець, селеру, томатну пасту, подрібнені помідори та сирий рис басматі.
Влийте бульйон, доведіть до кипіння, накрийте кришкою і тушкуйте на повільному вогні 15 хвилин.
Вимкніть вогонь і дайте каструлі постояти під кришкою 15 хвилин або поки рис не стане м'яким.
Наприкінці додайте креветки, сік і цедру лайма, приправте сіллю, перцем і гострим соусом за смаком.
Подавайте з гострим соусом, яким можна присмачити страву за бажанням, дрібно нарізаною петрушкою, зеленою цибулею та часточками лайма.
Джамбалая — це луїзіанська каша нудьги, яку варять рибалки й лісоруби з того, що лишилось у коморі: трохи м'яса, трохи ковбаси, купа
рису. Назва, кажуть, від французького jambalaia — "суміш всякої всячини", і це правда видно по списку інгредієнтів: курка, чорізо,
креветки, томати — компанія, яка в іншій кухні посварилась би, а тут уживається.
Головна інтрига тут не в екзотичних спеціях, а в рисі. Його не варять окремо і не зливають воду — він тушкується прямо в
бульйоні з томатами й усіма соками від м'яса, тому вбирає в себе смак усієї каструлі. Якщо рис зваритись правильно — страва вдалась. Якщо перетравиться в кашу або лишиться твердим усередині — не допомогли ні креветки, ні
лайм.
Дехто думає, що джамбалая — це гострий суп з рисом. Ні, це не суп: рідини рівно стільки, щоб рис її випив і загустів сам, без допомоги крохмалю чи вершків. Різниця між супом і джамбалаєю — у пропорції рідини до крупи, і тут вона розрахована з точністю.
На чотирьох їдців цього вистачить, якщо не ставити поруч ще гарнір — тут рис сам собі і гарнір, і основа.
Курку й чорізо обсмажуєте разом не випадково: ковбаса віддає в
олію свій жир, пофарбований
паприкою з самого виробництва, і цей жир потім просочує і курку, і
рис. Тому обсмажувати треба до рум'яної скоринки, а не до простого побіління — скоринка це реакція Майяра, і саме вона дає той глибокий смак, якого не буде, якщо м'ясо просто довести до готовності на пару. Чорізо можна замінити будь-якою копченою ковбасою з
перцем у складі — критерій простий: вона має давати жир із характером, а не просто жир.
Цибуля,
часник,
селера — це та трійця, яку в Луїзіані звуть "святою трійцею", місцева відповідь на французький мірпуа. Її готують м'якою, не рум'яною: тут задача не підсмажити, а розпустити солодкість овочів в основу, тож вогонь після обсмажування м'яса зменшуєте — інакше часник згорить і дасть гіркоту, яку потім нічим не виправити.
Томатна
паста йде в сковороду до рідких помідорів не для кольору — обсмажена паста втрачає сирий кислий присмак і стає солодшою й густішою, це той самий принцип, що й з томатною пастою в будь-якому плові чи рагу. Необварений рис закладаєте туди ж і кілька хвилин перемішуєте в жирі й пасті — зерно вбирає в себе жир і трохи обсмажується зовні, тому потім варитиметься рівномірно й не злипнеться
грудкою.
Бульйон — головна дія: заливаєте, доводите до кипіння і тушкуєте під кришкою. У звичайній квартирі замість казана підійде широка каструля з важким дном, а замість щільної кришки — та, що є, аби пара не виходила надто вільно. Після варіння вогонь вимикаєте і каструля стоїть — рис дотягується паром і залишковим теплом, а не кипінням, і це той самий момент, де не можна поспішати: тактильна ознака готовності — зерно м'яке наскрізь, без твердої серединки, але ще тримає форму, не каша.
Креветки закидаєте в останню чергу й ненадовго: вони готуються за лічені хвилини, і довше варіння робить їх гумовими — тому весь попередній час каструля чекає саме на цей момент.
Лайм дає кислотність, яка балансує жир від чорізо й солодкість томатів, а гострий
соус додаєте вже в кінці й за смаком, бо
чилі у фарші на початку дає зовсім інший, глухіший жар, ніж свіжий соус наприкінці.
Петрушка й зелена цибуля зверху — не прикраса заради фото, а свіжість, якої бракує стравi після довгого тушкування. Подавати треба гарячим одразу, бо рис, настоявшись у каструлі ще довше, продовжує вбирати вологу і сохне.
Ще від Oleksandr Bondar
·