Фото від ШІМінестроне з овочів
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

Кроки
Помити всі овочі та нарізати їх великими шматками: картоплю очистити, квасолю й горошок позбавити стручків, петрушку дрібно нарубати.
У каструлі розігріти оливкову олію та на повільному вогні обсмажити черешкову селеру, часник, моркву й цибулю.
Коли цибуля стане золотистою, додати овочі та петрушку, готувати на сильному вогні, часто помішуючи.
5 хвДодати картоплю, влити достатньо води, щоб покрити овочі.
Посолити, довести до кипіння, потім варити на слабкому вогні до готовності овочів.
45 хвПодавати як є або збити блендером до стану пюре-супу; подавати у глибоких мисках з пармезаном, перцем або олією за бажанням.
Мінестроне — це не рецепт, це принцип: суп з того, що є в холодильнику, звареного так, щоб кожен овоч встиг віддати смак і не перетворитися на кашу раніше часу. Італійські господині столітньями варили його з того, що лишалося з городу під кінець тижня — звідси й назва "мінестра" означає просто "подане до столу", без претензій на велич.
Вийде він чи ні — вирішується не кількістю овочів, а порядком, у якому вони йдуть у каструлю.
Селера,
часник,
морква й
цибуля — це основа, їх томлять повільно, щоб вони розкрили смак в
олії, а не підгоріли. Решта овочів —
кабачки,
броколі,
помідори — йдуть на сильний вогонь, бо їм потрібен лише короткий контакт із жаром, щоб "прокинутися", а не розваритись.
Картоплю кладуть останньою з-перед
води — вона варитиметься довго і їй не страшно почекати своєї черги.
Дехто каже — мінестроне обов'язково має бути густим пюре. Ні, це справа смаку й настрою: можна подати бульйон з цілими шматками овочів, можна збити блендером. Італійці роблять і так, і так, залежно від того, чи є вдома хліб, щоб суп на нього намазати, чи ні.
На чотирьох людей тут овочів достатньо, щоб суп вийшов густим навіть без пюрування — головне не лити зайвої води, бо мінестроне не бульйонний суп, а овочевий, де вода лише допомагає овочам зваритися разом.
Черешкова
селера,
часник,
морква й
цибуля — це так звана "трійка" (у Франції її звуть мірепуа, в Італії — соффрітто), на якій тримається смак половини європейських супів. Їх нарізають і томлять в
олії на повільному вогні не для того, щоб засмажити, а щоб розчинити ефірні масла в жирі —
вода цього не вміє, тому без олії смак буде пласким. Якщо олії оливкової немає — беріть будь-яку олію без власного запаху, головне не вершкове масло: воно горить при нижчій температурі й почорніє раніше, ніж цибуля дійде до золотистого.
Цибуля стає золотистою — це сигнал, а не секундомір. Якщо вона пішла в рудий чи темно-коричневий — гіркота вже в супі, і далі нічого не виправить. П'ять хвилин у рецепті — це нижня межа, орієнтир, а не команда: дивіться на колір, а не на годинник.
Картопля йде пізніше за інших овочів свідомо: їй потрібно довше варитися, тому вона чекає, доки решта вже встигла обсмажитись, а потім усі разом заливаються водою. Вода має лише покрити овочі — не більше, бо мінестроне не суп-пюре на бульйоні, а овочі, зварені у власному соку з мінімумом води.
Квасоля й
горошок позбавляються стручків — це не забаганка, а економіка: стручки варяться довше за самі зерна і дають суху, жорстку текстуру, якщо лишити їх. Якщо свіжих бобових немає — консервовані теж підійдуть, їх просто кладуть пізніше, бо вони вже готові й тільки нагріваються.
Шпинат у списку інгредієнтів, а в кроках про нього не сказано окремо — його місце в кінці, за хвилину-дві до подачі, бо листя готується майже миттєво й втрачає колір і структуру, якщо варити довго разом з картоплею.
Готовність тут визначається не хвилинами, а тим, що картопля й морква легко проколюються, а не розпадаються в кашу самі. Сорок п'ять хвилин — орієнтир для великих шматків, вказаних у першому кроці; якщо нарізати дрібніше, час скоротиться, і перевіряти треба виделкою, а не годинником. Подача з пармезаном чи крапкою оливкової олії — це вже прикраса, суп тримається на овочах, а не на сирі зверху.
Схожа страва: Кабачки з фаршем на сковороді
Ще від Kofi Asante
·