Фото від ШІЦвітна капуста тандурі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 2 од. Цвітна капуста нарізана скибками
- 1 банка Нут процідженого і промитого
- 25 г Вершкове масло розтоплене
- 200 мл Грецький йогурт
- 1 ч. л. Кардамон
- 1 ч. л. Кориця
- ½ ч. л. Гвоздика
- 2 ст. л. Зіра (кумин)
- 1 ст. л. Коріандр мелений
- 1 ст. л. Паприка
- 1 ч. л. Куркума
- 1 ч. л. Цукор
- 1 ст. л. Імбир
- 3 зубчик Часник тертого
- 50 г Томатна паста
- 25 г Кукурудзяний крохмаль
- 400 мл Кокосове молоко
- Сіль
- Чорний перець
- 300 мл рис басматі
- 70 г Кеш'ю обсмажені
- 1 пучок Коріандр дрібно нарізаного
- ½ ч. л. пластівці чилі
Кроки
Викладіть цвітну капусту і нут у великий змащений жаростійкий посуд, змастіть розтопленим вершковим маслом, посипте сіллю і свіжомеленим чорним перцем.
Випікайте у розігрітій духовці з конвекцією при 180 градусах 10 хвилин.
Тим часом відваріть рис і змішайте маринад тандурі з грецького йогурту, спецій, цукру, імбиру, часнику та томатної пасти.
Потім додайте кокосове молоко, сіль і перець.
Дістаньте посуд із цвітною капустою і нутом із духовки, залийте йогуртовим маринадом і випікайте ще 20 хвилин.
Подавайте рис із цвітною капустою тандурі, посипавши кеш'ю, коріандром і пластівцями чилі.
Тандурі — це не страва, це спосіб готувати на відкритому вогні в глиняній печі, де температура стрибає за чотириста, і за лічені хвилини м'ясо чи овоч вкривається рум'яною шкіркою, а всередині лишається соковитим. У нас немає тандиру — є духовка на сто вісімдесят, і це чесно: ми не вдаємо індійську піч, ми робимо те, що та піч робить двома етапами — спочатку підсушуємо
капусту й
нут окремо, потім заливаємо маринадом і допікаємо. Вийде вона чи ні — залежить від того, наскільки ви дасте капусті підрум'янитись до першого занурення в
йогурт, а не поспішите заливати все одразу.
Цвітна капуста тут замість баранини чи курки — і це не дієтичний компроміс, а логічний хід: капуста має структуру, яка тримає форму й вбирає спеції так само охоче, як м'ясо вбирає маринад. Нут додає ситості й трохи горіхового смаку, кокосове
молоко пом'якшує гостроту спецій і робить соус оксамитовим, а не водянистим.
Головний ворог тут — не нестача спецій, а їхній надлишок у неправильному порядку. Спеції обсмажують або прогрівають у маринаді не для аромату на столі, а для того, щоб олії в них розкрились і перестали бути пилом — сирий
кумин і сирий
кориандр пахнуть як порошок із банки, а не як страва.
На чотирьох їдців цього вистачить з
рисом як на повноцінну вечерю, ще й лишиться хтось добавку попросити.
Цвітну
капусту беріть щільну, важку для свого розміру — суха й легка каченя вже почала втрачати вологу, і в духовці вона швидше підсохне, ніж підрум'яниться. Нарізайте скибками, а не суцвіттями: пласка сторона дає більше контакту з деком, а значить — більше рум'яної шкірки там, де механізм Маяра робить свою справу при ста вісімдесяти.
Нут із банки — це готовність узята напрокат: хтось інший уже варив, вам лишилось процідити й промити, щоб прибрати слиз консервної рідини, який інакше зробить соус каламутним. Якщо немає консервованого — зваріть сухий заздалегідь, іде той самий об'єм готового продукту.
Спеції —
кардамон,
кориця,
гвоздика,
кумин,
коріандр, солодка — це не випадковий набір, а пряма калька масала, де кожна пряність відповідає за свою ноту: кумин дає землистість, коріандр — цитрусову свіжість, кориця й гвоздика — солодкувату глибину, солодка-корінь пом'якшує гостроту й дає легку солодкість без цукру в чистому вигляді. Якщо немає солодки — не біда, просто додайте трохи більше цукру, той грам, що в рецепті, і так підстраховує.
Йогурт — основа маринаду, і тут кажуть: беріть густий, грецький чи процідженого натурального, без солодких добавок. Він розм'якшує текстуру й розчиняє жиророзчинні спеції, чого вода ніколи не зробить. Томатна
паста дає колір і легку кислинку,
крохмаль — загущувач, який не дасть соусу розтектись по тарілці водою, коли ви заллєте капусту.
Кокосове
молоко додають після того, як маринад на йогуртовій основі вже зібрався — інакше жир кокосового молока розшаровується з кислим йогуртом, і ви отримаєте не соус, а щось зерниста. Беріть молоко з високим відсотком кокосової м'якоті, не "кокосовий напій" з полиці для коктейлів — там жиру замало, щоб тримати текстуру.
Дехто каже —
чилі й свіжий коріандр наприкінці для краси. Ні, бо свіжість трав і гострота чилі-пластівців — це контраст до запеченого, глибокого смаку соусу; покладіть їх у духовку разом з усім — і вони згорять чи зваряться, віддавши аромат каструлі, а не тарілці.
Ще від Tomás Herrera
·