Фото від ШІРулет з телятини
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 800 г Телятина
- 150 г Шинка
- 100 г Проволоне
- 250 г Шпинат
- 1 од. Морква
- 1 од. Селера
- 1 од. Зелена цибуля
- 1 од. Яєчний білок
- 1 ст. л. Пармезан тертий
- 0,5 склянка Біле вино
- 1 од. Розмарин
- 800 мл Бульйон
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Вершкове масло
- Часник
- за смаком Оливкова олія для смаження
Кроки
Відварюємо шпинат у підсоленій воді, зливаємо і добре віджимаємо. Додаємо збитий яєчний білок і тертий грана падано, перемішуємо.
Солимо і перчимо телятину, кладемо на пергамент і вкриваємо шпинатом, шинкою та проволою.
Згортаємо м'ясо в рулет з короткого боку, притримуючи начинку.
Перев'язуємо рулет ниткою, надаючи рівної форми, солимо і перчимо поверхню.
Обсмажуємо рулет з олією, часником і розмарином на сильному вогні з усіх боків до рум'яної скоринки.
Вливаємо вино і випаровуємо на сильному вогні.
Прибираємо часник, додаємо грубо нарізані моркву, селеру та зелену цибулю, даємо постояти кілька хвилин.
Додаємо бульйон, накриваємо кришкою і готуємо на дуже слабкому вогні, часто поливаючи соусом. Готовність: 63 °C у центрі (середня прожарка).
Дістаємо рулет із каструлі й залишаємо охолонути.
Знімаємо нитку з охолодженого рулету.
Прибираємо розмарин, подрібнюємо овочі з рідиною блендером до крему.
Нарізаємо рулет тонкими скибочками.
Подаємо рулет із гарячим соусом.
Рулет з
телятини — це спосіб перетворити плаский шматок м'яса на страву, яка в розрізі виглядає, як поліно з прошарками: зелений
шпинат, рожева
шинка, біла
провола. Насправді це той самий принцип, що в фаршированій курці чи ковбасі — тонкий шар м'яса навколо начинки проварюється й пропікається рівномірно, тоді як товстий кусень в'ялився б усередині, доки зовні вже перегорів.
Вийде страва чи ні — вирішується не на етапі обсмажування, а на етапі зв'язування. Нитка тут не декорація: вона тримає рулет циліндром, щоб начинка не випала і м'ясо не розповзлося у плаский млинець під час варіння. Якщо зав'язати слабко — шпинат піде в
бульйон, і замість рулету у вас вийде м'ясо з соусом та окремо варена зелень.
Другий момент, від якого залежить успіх, — це те, що рулет готується не до «м'якості», а до температури. 63°C у центрі — це межа, за якою волога ще тримається в м'ясних волокнах, тому шматок не стає сухим і ватяним. Переваривши «для надійності», ви отримаєте щільну підошву — соус цього не виправить, він лише замаскує.
І ще одна річ, яку легко пропустити: рулету треба дати охолонути перед нарізанням. Гаряче м'ясо ріжеться криво, сік витікає на дошку, а не лишається в скибці. Холодний рулет тримає форму — ось чому в рецепті спочатку варять, потім чекають, і лише тоді беруться за нитку й ніж.
Телятина тут не випадково, а не свинина чи яловичина: вона досить щільна, щоб тримати форму рулету і не розсипатися при нарізці, але не така жирна, щоб забити смак начинки. Якщо телятини немає — беріть пісну яловичу вирізку чи товстий шматок свинячої шийки, головне, щоб пласт можна було розгорнути і згорнути без розривів.
Шпинат варять і віджимають не для краси, а щоб прибрати воду. Сирий чи недовіджатий шпинат — це рідина, яка під час варіння рулету почне випаровуватись усередину шва і розпирати начинку, через що
шинка з
проволою попливуть кудись у боки. Яєчний білок і грана падано в цій начинці працюють як клей: білок згортається від тепла і тримає масу разом, а сир додає
солі й трохи тягучості.
Шинка і провола — це той прошарок, що плавиться й тягнеться при розрізі. Провола можна замінити будь-яким м'яким сиром, що добре плавиться і не дає гіркоти при нагріванні — моцарела чи навіть сулугуні підійдуть. Шинку можна замінити беконом чи прошутто, аби тільки шар був тонким: товстий шматок не встигне прогрітися й лишиться сирим на смак, хоч технічно й буде готовим.
Овочі —
морква,
селера, зелена
цибуля — тут не гарнір, а основа соусу. Їх кладуть грубо нарізаними не з лінощів, а тому що їм ще належить віддати смак у
бульйон, а потім перетворитися на крем-соус у блендері. Якщо наріжете дрібно — вони розваряться швидше за часу, потрібний рулету для готовності, і втратять структуру ще до того, як дадуть максимум смаку.
Вино, яке випаровують на сильному вогні після обсмажування, — це не для аромату алкоголю, а щоб розчинити карамелізовані соки зі дна каструлі, ту саму рум'яну скоринку, яка лишилась після смаження. Дехто каже — вино можна пропустити, не страшно. Ні, бо без нього дно каструлі залишиться з запеченими смаками, які просто згорять при подальшому тушінні, а не перейдуть у соус.
На звичайній плиті «дуже слабкий вогонь» з накритою каструлею — це той режим, коли бульйон ледь тремтить, а не булькає. Якщо кришки немає — підійде велика тарілка або навіть кілька шарів фольги, аби тільки пара не виходила надто швидко і рулет не обсихав зверху, поки низ парується в бульйоні.
Ще від Luca Martelli
·