Піца з болонським соусомФото від ШІ

Піца з болонським соусом

Порцій: 2 Підготовка 25 хв Приготування 60 хв Паста
Містить: глютен, молоко
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.

Інгредієнти

Кроки

  1. Розчиніть дріжджі в мисці з водою кімнатної температури. Додайте 1/3 борошна, оливкову олію та сіль і перемішайте до однорідної консистенції.

  2. Поступово додавайте решту борошна, помішуючи.

  3. Присипте стіл борошном і замісіть тісто руками до еластичного стану.

  4. Змастіть чисту миску оливковою олією, покладіть тісто в миску і переверніть його, щоб воно вкрилося олією.

  5. Дайте тісту піднятися 45 хвилин за кімнатної температури, а потім поставте в холодильник до наступного дня.

    45 хв
  6. Обсмажте бекон в оливковій олії у товстодонній каструлі на середньому вогні.

  7. Вийміть бекон, дайте жиру стекти на паперовому рушнику, потім дрібно наріжте.

  8. Додайте цибулю, часник, чебрець і сушений розмарин у каструлю з бекон­ним жиром і обсмажуйте, помішуючи, до м'якості цибулі.

  9. Додайте м'ясо, збільшіть вогонь і добре обсмажте м'ясо.

  10. Додайте овочевий бульйон, в'ялені томати, бальзамічний оцет, нарізані томати та дрібно нарізаний бекон.

  11. Накрийте кришкою і тушкуйте болоньєзе близько 1 години на слабкому вогні, час від часу перемішуючи.

    60 хв
  12. Зніміть кришку і уваріть соус до кремової та насиченої консистенції.

  13. Поставте соус у холодильник до наступного дня.

  14. Наступного дня присипте стіл борошном. Поділіть тісто і сформуйте круглі коржі для піци.

  15. Розігрійте духовку до 250 градусів із пекарською сталевою пластиною на решітці.

  16. Розподіліть болоньєзе та грубо нарізану моцарелу на коржах і випікайте на пекарській сталевій пластині приблизно 6–10 хвилин, або доки основа не стане хрусткою.

    8 хв
  17. Натріть трохи пармезану і посипте свіжим чебрецем перед подачею.

Це не швидка піца на вечір після роботи. Тут тісто ночує в холодильнику, а соус — окремо ще й свій день живе. Якщо скорочувати ці два очікування — вийде звичайна домашня піца з м'ясним фаршем зверху, теж непогано, але не те. Те, що робить цей рецепт тим, що він є, — це час, витрачений не на вас, а на тісто і м'ясо, поки ви займаєтесь іншими справами.

Болонський соус тут — не паста-соус у банальному сенсі, це варене до загусання м'ясо з овочами, і головна робота відбувається не тоді, коли ви стоїте над плитою, а коли все це тихо бурлить під напіввідкритою кришкою годину й більше. Поспішите — отримаєте м'ясну підливу з водою замість соусу, який тримається купи на корж і не стікає з нього при розрізанні.

Тісто — звичне піцне, на дріжджах, і єдине, що вирішує різницю між гумовим коржем і тим, що правильно хрумтить по краю і м'яко тягнеться всередині, — це довга холодна ферментація. Не 45 хвилин у теплі, а доба в холодильнику. Дріжджі там працюють повільно, глютен встигає розслабитись, і тісто розкочується легко, без опору й розривів.

Випікати треба на розігрітій сталевій пластині при дуже високій температурі — це та частина, де домашня духовка чесно б'ється за своє: такого жару, як у печі для піци, вона дати не зможе, але пластина, розігріта заздалегідь, бере частину цього удару на себе й пропікає низ коржа швидко, поки верх ще встигає розплавити моцарелу, а не висохнути.

Дріжджі — звичайні сухі, 10 грамів на півкіло борошна — це доза для нормального підйому за кімнатної температури, а далі, в холодильнику, вони вже працюють на вповільненому ходу, і саме ця повільність дає тісту структуру, а не швидкість. Вода — кімнатної температури, не гаряча: гаряча вб'є частину дріжджів ще до того, як вони почнуть працювати, а холодна просто надовго їх приспить.

М'ясо для болоньєзе беріть яловичину з невеликою кількістю жиру у фарші або шматку — сухе м'ясо після години тушкування стане ще сухішим, воно просто втратить вологу, і ніякий бульйон цього не компенсує. Бекон тут не для м'яса, а для жиру: він дає базу, на якій смажиться цибуля й часник, тому бекон обсмажують першим і окремо, а потім повертають у соус уже нарізаним.

В'ялені томати та свіжі нарізані — це не дублювання, а різні за природою смаки: в'ялені дають концентрований, майже солодкуватий відтінок, бо вода з них уже випарувалась раніше, свіжі — кислотність і соковитість. Якщо в'ялених нема, можна обійтись подвійною порцією свіжих, але смак стане простішим, менш глибоким — це варто знати, а не вважати провалом.

Оцет у соусі — не для кислоти саму по собі, а щоб збалансувати солодкість томатів і жирність бекону й м'яса; без нього соус виходить плаский. Чебрець і розмарин кладуть на етапі смаження цибулі, не пізніше — їхні ефірні масла розкриваються в жирі, а не у воді, тому пізніше додавання дасть слабший аромат.

Сир — моцарела, обов'язково зціджена від сироватки, інакше вона віддасть вологу прямо на тісто під час випічки, і низ коржа замокне й не пропечеться, хай яка гаряча пластина. Пармезан додають уже після духовки, бо він у готовому вигляді дає сольову різкість і аромат, а якщо його запікати довго — він просто висохне й стане гумовою плівкою замість живої нотки на завершення.

Ще від Hana Novak

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu