Фото від ШІФрітата з червоною цибулею
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 5 од. Червона цибуля
- 100 г Пармезан
- 1 од. Моцарела
- 1 од. Яйця
- 1 од. Яєчний жовток
- Рослинна олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Мускатний горіх за смаком
- Панірувальні сухарі за смаком
Кроки
Наріжте цибулю тропеа великими шматочками. Налийте олію на сковороду.
Обсмажте цибулю до м'якості й золотистого кольору.
Дайте цибулі охолонути, потім перекладіть у миску та змішайте з яйцем, жовтком, моцарелою, пармезаном, мускатним горіхом, сіллю і чорним перцем.
Змастіть сковороду олією, посипте панірувальними сухарями і вилийте яєчно-цибулеву масу.
Готуйте кілька хвилин, а потім переверніть на інший бік.
Фрітата — це не омлет, що розрісся, і не запіканка, що полінувалась у духовку. Це яйце як клей: тут головна дійова особа — 
цибуля, а яйце лише тримає її шматочки докупи, поки вони не стануть одним шматком, який можна різати. П'ять цибулин на одне яйце і 
жовток — пропорція каже прямо: ви готуєте цибулю з яєчним супроводом, не навпаки.
Вийде чи ні — вирішується на етапі обсмажування цибулі, задовго до того, як ви візьметеся за сковороду вдруге. Якщо цибуля не дійшла до рудого кольору і лишилась білясто-золотою, усередині фрітати буде вода й сирий смак, а не солодка м'якість. Якщо пережарите до темно-коричневого — гіркота проступить крізь сир і яйце, й жодна панірування не врятує.
Друга точка ризику — переворот. Удома це не той казан із чавунною кришкою-прес, де все трималося саме. У вас сковорода й ваша рука з тарілкою. Якщо низ не встиг взятися плівкою, маса просто розвалиться на півдорозі. Терпіння тут не фігура мови — це секунди, яких не вистачає тим, хто поспішає.
Цибуля тропеа — червона, солодкувата, з м'якшою гостротою, ніж у звичайної ріпчастої. Чому саме така: у неї менше сірчистих сполук, тому вона швидше йде в карамель, а не в гіркоту. Якщо такої немає — беріть будь-яку солодку цибулю, яку вдома зазвичай не плачуть різати, і просто дайте їй більше часу на вогні, бо звичайна ріпчаста довше тримається за свою різкість.
Яйце і жовток разом — не примха. Цілі яйця дають структуру, а зайвий жовток — жирність і колір, без якого біла фрітата виглядає блідо й пісно. Хочете легше — заберіть жовток, отримаєте щільнішу, не таку оксамитову текстуру, і це нормально, це не провал рецепта, просто інший продукт.
Моцарела тут не для розтяжки сиру картинкою з реклами, а для вологості всередині: вона топиться і тримає м'якість, поки 
пармезан віддає 
сіль і той горіховий присмак, якого сама моцарела дати не може. Пармезан можна замінити будь-яким твердим витриманим сиром із вираженим смаком — грана падано, старий гауда, навіть сухий солоний сир місцевого виробництва, аби він не був просто "жувальним" без характеру.
Панірувальні сухарі на дні сковороди — не про хрусткість заради хрусткості. Це бар'єр між яєчною масою і металом, який інакше тягне сирний білок на себе і лишає його приклеєним назавжди. Немає сухарів — підійде тонкий шар борошна чи манки, суть та сама: дати масі за що зачепитися, не за сковороду.
Мускатний 
горіх — тут не для аромату вигадливості, а тому що він гасить той трохи яєчний, трохи сирний запах, який інакше лізе на перший план. Пучка вистачає, бо забагато — і страва пахне вже не фрітатою, а бабусиною шафою зі спеціями.
Олія — будь-яка без власного запаху: соняшникова рафінована, кукурудзяна, легка оливкова. Якщо візьмете нерафіновану з яскравим смаком, вона почне сперечатися з цибулею і сиром за увагу їдця, а в цій страві увага має належати тільки їм двом.
Ще від Nora Vasquez
·