Фото від ШІПаста з вершками та шинкою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 320 г Пенне рігате
- 1 зубчик Часник
- 50 г Вершкове масло
- 250 г Шинка
- 200 мл Вершки
- Пармезан
- Сіль
- Чорний перець
Кроки
Поставте варитися воду для пасти, підсоливши її за смаком.
Розтопіть вершкове масло у великій сковороді та додайте зубчик часнику, розрізаний навпіл і очищений від серцевини.
Коли часник добре підрум'яниться, додайте нарізану кубиками шинку і обсмажуйте на слабкому вогні близько двох хвилин.
Додайте вершки, добре перемішайте і готуйте ще три хвилини, присмачивши сіллю та чорним перцем.
Зваріть пасту до стану аль денте, відкиньте на друшляк і перенесіть у сковороду з соусом.
Перемішуйте пасту з соусом близько хвилини, щоб вона добре просочилась.
Розкладіть пасту по тарілках, щедро посипавши пармезаном і додатковим чорним перцем.
Подавайте пасту з вершками та шинкою одразу гарячою.
Паста з 
вершками та 
шинкою — це той рецепт, який рятує будні, коли часу немає, а їсти хочеться по-людськи. Соус тут не варять годинами, а збирають за п'ять хвилин із того, що завжди під рукою: 
масло, шинка, вершки. Вся хитрість не в кількості інгредієнтів, а в порядку й температурі, з якою їх зводять разом.
Головний ризик цієї страви — не недоварена паста, а згорілий 
часник і розшаровані вершки. Якщо впіймати момент, коли часник саме підрум'янився, а не почорнів, і не дати вершкам закипіти бурхливо — соус вийде гладким, а не водянистим із крупинками. Решта — питання хвилини-двох терпіння на кожному кроці.
Дехто вважає, що вершковий соус — це просто "вилити вершки в сковорідку і почекати". Ні, бо вершки без контакту з ароматизованим жиром (тим-таки часниковим маслом) дають присмак молока, а не соусу. Жир — переносник смаку, вершки — лише текстура.
Часник тут розрізають навпіл і виймають серцевину не з поваги до естетики — серцевина гірчить, коли підгорає, а підгорить вона швидше за решту зубчика. Прибрали її — отримали чистий ароматний жир без гіркоти. Коли часник піде в рудий колір (не в чорний, саме в рудий) — він віддав маслу все, що мав, і далі робити йому в сковороді нічого: можна вийняти або лишити для запаху, це вже на ваш смак.
Шинку беріть будь-яку, що ріжеться кубиком і не розповзається від тепла — варена, краще з м'ясних шматків, а не з суцільного желе. На слабкому вогні вона не підсмажується до скоринки, а прогрівається й віддає трохи соку — цього достатньо, бо далі вона ще хвилин три проведе у вершках.
Вершки — звичайні, для готування, 20–30% жирності. Тонші (як питні, 10%) можуть розшаруватись від тепла та кислотності часнику — тоді соус піде крупинками замість гладкого. Якщо під рукою лише такі, рятує ложка-дві тертого 
пармезану, доданого в самому кінці: він і згущує, і зв'язує жир із рідиною.
Пармезан у цьому рецепті не прикраса для фотографії, а частина соусу. Половину можна розтопити разом із вершками в сковороді — він додасть 
солі й тягучості, а решту лишити для щедрого посипання вже в тарілці, щоб відчувалась текстура, а не тільки смак.
Пасту відкидають на друшляк, але воду повністю не виливайте — ложка-дві відвару, якщо соус видасться густим, розбавить його без втрати смаку краще, ніж звичайна вода. Головне — переносити пасту в сковороду одразу, не даючи їй остигнути й злипнутись: саме та хвилина спільного прогріву з соусом і робить так, що паста "просочується", а не просто лежить у підливі.
Ще від Luca Martelli
·