Фото від ШІЯблучні фрітелле
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 2 од. Яблуко приблизно 350 г
- 1 од. Яйця
- 20 г Цукор
- 130 г Борошно
- 130 г Молоко
- 1 ч. л. Екстракт ванілі
- 1 щіпка Сіль
- Рослинна олія для смаження
- Цукрова пудра для присипання
Кроки
У мисці з'єднуємо жовток із цукром і збиваємо міксером до кремової консистенції.
Поступово вводимо просіяне борошно та молоко, чергуючи їх, щоб тісто вийшло однорідним.
Додаємо ванільний ароматизатор і щіпку солі, перемішуємо.
Білок збиваємо до густої піни та обережно вводимо в тісто, акуратно перемішуючи.
Накриваємо тісто й залишаємо в холодильнику.
30 хвЯблука миємо, чистимо від шкірки та розрізаємо на кружечки товщиною близько 1 см. Серединку видаляємо.
Кожен яблучний кружечок занурюємо в тісто за допомогою кулінарних щипців.
Розігріваємо олію для смаження до температури приблизно 170 градусів.
Обсмажуємо яблучні кружечки в тісті з обох сторін до золотистого кольору.
Готові фрітелле викладаємо на кухонний рушник або паперові серветки.
Присипаємо цукровою пудрою і подаємо теплими.
Фрітелле — це коли 
яблуко одягають у легкий кляр і кидають в гарячу 
олію на хвилину-дві. Італійська версія наших оладок, тільки замість тіста з яблуками всередині — яблуко, одягнене в тісто ззовні. Різниця невелика, але принципова: кружечок яблука тримає форму, а тісто навколо нього встигає стати хрустким раніше, ніж саме яблуко розвариться в кашу.
Вирішує тут не рецепт, а дисципліна з температурою олії і терпіння з тістом у холодильнику. Якщо олія холодна — кляр просочиться олією і зляже, не ставши повітряним. Якщо гаряча занадто — зовні вже чорне, а яблуко всередині ще сире й хрумке не в тому сенсі, в якому треба. А тісто, яке не відпочило в холоді, не тримається на яблуці рівним шаром — стікає, оголюючи боки.
Головний ворог тут — поспіх. Відокремити 
білок від жовтка, збити білок у піну, а потім обережно, а не бовтанкою, ввести його в тісто — це займає три хвилини, які шкода витрачати. Але саме ці три хвилини дають фрітеллі той повітряний панцир, а не гумову скоринку млинця.
Дехто каже — яблука для смаження годяться будь-які, аби солодкі. Ні, бо м'яка яблука (типу літніх сортів) за хвилину в гарячій олії перетворюються на пюре під кляром, і ви отримуєте мішечок із компотом замість хрусткого кружечка. Береться сорт, який тримає форму при нагріванні — щільний, кислувато-солодкий.
Яблука беріть щільні, з тих, що не розвалюються при варінні компоту, — приблизно 350 г на дві штуки, це орієнтир, не закон. Шкірку й серединку з насінням прибираємо, бо шкірка дубіє в олії й заважає кусати, а серединка — зайва волога, яка робить кляр навколо вологим і м'яким замість хрусткого. Товщина кружечка близько сантиметра — не тонше, бо тонкий диск пересохне й втратить соковитість за ті секунди, поки кляр дійде до золотого кольору.
Яйце розділяємо не для краси, а з розрахунку: жовток із цукром дає тісту жирність і колір, а збитий окремо білок — повітря, яке тісто саме по собі не утримає. Збити білок у піну і ввести обережно, лопаткою знизу вгору, а не міксером — щоб бульбашки не луснули раніше часу. Тут і ховається секрет легкості фрітелле проти важкого млинцевого тіста.
Борошно й 
молоко вводяться по черзі, а не все одразу, щоб тісто не взялося грудками: борошно вбирає рідину поступово, і якщо влити молоко одним махом, частина борошна злипнеться в кульки, які потім плаватимуть у готовому кляру. Просіяне борошно — не забаганка, а спосіб уникнути тих самих грудок і дати тісту рівномірно вбрати повітря при збиванні.
Тридцять хвилин у холодильнику — не для охолодження заради охолодження. За цей час клейковина в борошні розслабляється, тісто стає пластичнішим і краще тримається на яблуці, не стікаючи голими патьоками в олію. Якщо пропустити цей крок — кляр буде рідшим на дотик і дасть нерівний, дірчастий панцир замість суцільного.
Олію беріть будь-яку без власного запаху — не обов'язково саме соняшникову, головне, щоб вона не домішувала свій смак до яблучного. Орієнтир у 170 градусів — це та межа, коли кляр одразу схоплюється скоринкою й не встигає просочитися олією всередину, а не плаває мертвим тягарем на дні каструлі. Якщо термометра нема — киньте краплю тіста: спливла й зашипіла бульбашками відразу — олія готова, лежить на дні й бурчить — ще зарано.
Цукрову 
пудру сиплять в останню секунду, на теплі фрітелле, а не на гарячі — бо гаряча поверхня розтопить пудру в сироп і замість білої присипки отримаєте мокрі плями. Подавати теплими — це теж частина смаку: холодне фрітелле втрачає той контраст хрусткого й соковитого, через який усе й затівалось.
Ще від Inès Lambert
·