Фото від ШІСицилійська піньокката
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 3 од. Яйця
- 1 склянка Молоко
- 3 ст. л. Цукор
- 1 ст. л. Рослинна олія
- 1/2 пакетика Розпушувач
- Борошно за потреби
- Рослинна олія за потреби
- Мед за смаком
Кроки
Збийте міксером яйця з цукром до однорідної маси.
Додайте молоко, розпушувач та олію і перемішайте.
Поступово всипайте борошно, вимішуючи тісто, поки воно не стане досить густим.
Розігрійте рослинну олію в каструлі.
Набирайте тісто чайною ложкою і обережно опускайте його в розжарену олію.
Смажте кульки тіста до золотистого кольору.
Викладіть обсмажені кульки на паперовий рушник, щоб прибрати зайву олію.
У сковороді розтопіть мед, додайте обсмажені кульки тіста і акуратно перемішайте.
Подавайте на невеликій тарілці.
Піньокката — це сицилійська родичка наших медовиків із тіста, тільки замість запікання її смажать кульками і обливають 
медом. Італійці взагалі люблять ідею "смажене тісто плюс мед" — дешево, святково, і діти з рук зникають, поки готується. Суть страви проста: зробити тісто, яке тримає форму кульки, а не розповзається в 
олії лінивою калюжкою.
Головне, від чого залежить, вийде страва чи ні, — густота тіста. Воно має бути таке, щоб трималося на чайній ложці й не стікало в олію патьоком. Якщо тісто рідке — на виході будете мати не кульки, а коричневі клаптики, бо олія миттєво "запечатує" зовнішній шар, а всередині нічого немає, щоб тримати форму. Тому 
борошно сиплеться "за потреби" — не за рецептом, а за тим, як тісто себе поводить у вас на кухні.
Другий момент, який вирішує успіх, — температура олії. Вона має бути гарячою настільки, щоб тісто одразу "схоплювалося" скоринкою й спливало, а не лежало на дні, вбираючи в себе олію, як губка. У звичайній каструлі на плиті це легко перевірити шматочком тіста: кинули — спливло й засичало бульбашками відразу — олія готова.
Яйця з цукром збивають не заради краси, а щоб ввести повітря — саме ці бульбашки потім дають кульці легкість усередині, а не щільний мокрий комок. Дехто каже: яйця можна просто розмішати вилкою, навіщо міксер. Ні, бо без збивання тісто вийде важчим, і кульки радше потонуть в олії, ніж спливуть, а це вже про температуру і про те, що олія встигне просочити тісто наскрізь, замість залишитись лише скоринкою.
Молоко додає рідини для потрібної консистенції, і тут його можна замінити будь-якою рідиною зі схожою жирністю — кефіром, навіть водою з ложкою олії, якщо молока в холодильнику не лишилось. 
Розпушувач — це той, хто робить кульку пухкою всередині, без нього тісто просмажиться у щільний грудочок, схожий на варену затичку. Половина пакетика звучить незвично, але орієнтуйтесь на пачку, яка у вас є: пропорція приблизна, бо виробники пакують по-різному.
Ложка олії в тісті — не для смаку, а щоб тісто не прилипало до рук і ложки, коли формуєте кульки. Борошно додавайте поступово й дивіться на тісто, а не на стакан: воно має стати густим настільки, щоб трохи тримало форму на ложці, але ще залишалось м'яким, не крутим, як на пельмені. Перетягнете борошно — кулька вийде сухою і твердою, бо тісту просто не буде куди рости під час смаження.
Для смаження беріть олію без власного запаху — соняшникову, рафіновану, будь-яку нейтральну, аби вона не перебивала потім мед своїм присмаком. Кількість "за потреби" означає: стільки, щоб кульки плавали в ній вільно, а не терлися боками по дну каструли — інакше вони підгорять з одного боку раніше, ніж встигнуть просмажитись з іншого. Готовність визначайте за кольором — рівномірний золотистий, не блідий і не темно-коричневий, бо темний колір — це вже не смак, а гіркота від перегорілої олії всередині скоринки.
Папір під кульками — не формальність, а спосіб прибрати зайву олію, щоб мед потім не плавав по тарілці окремим шаром, а вкрив кульки рівно. Мед топіть на слабкому вогні — саме стільки, щоб він став текучим, не більше: перегрітий мед втрачає аромат і стає просто солодкою рідиною без характеру. Якщо меду немає або хочете інакше — підійде будь-який густий сироп, цукровий чи інвертний, головне, щоб він лип до кульок, а не стікав з них на тарілку.
Останній крок — терпіння в буквальному сенсі: дайте кулькам трохи полежати в меду і трохи остигнути, перш ніж подавати. Гаряча кулька з гарячим медом — це просто опік на піднебінні, і жодного задоволення від хрусткої скоринки ви не відчуєте, бо все заглушить температура, а не смак.
Ще від Elena Rossetti
·